Театр корифеїв у Грузії: до питання видів і форм українсько-грузинських літературних взаємин ХІХ століття

Анотація

У статті зроблено спробу з погляду не традиційно театрознавчого, а літературознавчого осмислити діяльність театру корифеїв у Грузії, оцінити роль його (театру) в розвитку українсько- грузинських літературно-мистецьких взаємин, виробленні нових, не проакцентованих видів і форм міжлітературних взаємин (наприклад, україномовних вистав, не перекладених творів), що сприяли рецепції українського слова. На ґрунті українсько-грузинських взаємин попередніх періодів (особистих контактів, перекладів, особливо "Заповіту" Т. Шевченка), історичних подій, наприклад, життя і творчості Д. Гурамішвілі, діяльності М. Гулака, особливо його прочитання "Витязя в тигровій шкурі" Ш. Руставелі, О. Навроцького, а в часи театру корифеїв у Грузії - Д. МорДовця, роман якого "НащаДки Прометея" був на слуху грузинської інтелігенції, Т. Сахокії - відомого громадського діяча, мовознавця і літературознавця, який піДтримував контакти з Україною тощо. Як показує робота з матеріалом, неабияке значення в особливій рецепції вистав театру корифеїв (вони йшли мовою оригіналу) мало також навчання (особливо в Київській Духовній семінарії), або ж з різною метою перебування преДставників грузинської інтелігенції в Україні (К. КекеліДзе, П. Мелікішвілі, Д. УзнаДзе та ін., згоДом віДомих учених, Діячів культури). Вистави театру корифеїв у Грузії засвіДчували: попри численні заборони українське слово живе і розвивається.

ЛеДь не всі учасники театру також працювали і в літературі. Неабияку роль в особливостях рецепції україномовних творів мало й те, що з метою оновлення і розширення репертуару театру актори, наприклаД М. Старицький, не лише писали свої п'єси, але й переробляли твори вітчизняних та зарубіжних авторів (Е. Францоза, Е. Ожешко, Ю. Крашевського, М. Гоголя та ін.). Таким чином спостерігалося своє, перекладене, крізь призму чужого, іномовного твору, найчастіше перероблене на свій лад. Ці кроки були сильнішими проти будь-яких намагань заборонити українське слово і дискредитувати саме існування українського театру. Нашим завданням, отже, є показати роль, функції нових видів і форм міжлітературних мистецьких взаємин у рецепції української літератури.