Творчість Григорія Сковороди в науковій спадщині професора Леоніда Ушкалова

Анотація

Наголошується на вкладі в інтелектуальну матрицю Харківської філологічної школи наукових розвідок професора Леоніда Ушкалова. Він окреслив у своїх дослідження такі комплексні проблеми літературно- філософських розважань Г. Сковороди, як джерельне підґрунтя його писань; жанрово-художні особливості версифікації його поезій; означення Сковородою байки як самостійного літературного жанру філософського ґатунку, а притчі як моделі своєрідного поєднання байки та філософського діалогу; яскрава міфологічна й біблійна образність та оригінальна будова трактатів; розгортання в пишних барокових формах та в біблійних, міфологічних, емблематичних образах в площині християнського неоплатонізму філософсько-богословських думок в "сократівських" діалогах богослова; антропологічна парадигма онтології, естетики, гносеології в межах ідеї "двох природ"; розгортання ідеї "пізнай себе" в перспективі "сродності" в ідеї узгодження людської волі із Божим промислом; сковородинська філософія серця; радикалізм рис орігенівського апокатастазису в евдемонізмі світобачення філософа; сковородинівській "парадокс нерівної рівності"; ідея теозису; сковородинівській метафізичний Ерос (Amor divinus) у формі любові до Біблії, сковородинська біблійна ноематика та гевристика як усеосяжна алегореза тексту Святого Письма; структура сковородинського символічного світу; творчість Сковороди в контексті української барокової традиції; вплив творів Сковороди на нову, новітню й сучасну українську літературу і величезна кількість інших питань, кожне з яких має перспективу розгортання в окремий глибинний сковородинознавчій дискурс. Зокрема зазначається, що Л. Ушкалов запропонував більше трьохсот тем подальших студій творчості Г. Сковороди.