Розглянуто щоденникові записи та автобіографії Ольги Кобилянської під кутом зору психобіографії мисткині, в парадигмі фемінного дискурсу. Наголошено на актуальності дослідження ego-текстів у сучасному літературознавстві, їх зановопрочитанні, зумовленому табуйованістю об’єктивного розгляду в тоталірну добу, впливом цензури та ідеологічно заангажованої редактури. Через призму сповідальних текстів прослідковано етапи творчого становлення письменниці, формування її як неординарної особистості, виявлено широкий спектр обставин та людей, які мали на це безпосередній вплив. Досліджено життєве кредо письменниці, зокрема, в проекції на її художні тексти, психологічні аспекти творчості, феміністичні погляди й переконання. Закцентовано на світоглядно-естетичних засадах творчості, науковій та художній лектурі, що входила до кола зацікавлень письменниці. Досліджено ставлення Ольги Кобилянської до мовного й національного питання, форманти громадянської позиції. Визначено основні вектори її життєвих пріоритетів, здатність до самоаналізу. Наголошено на дуалістичному типі темпераменту мисткині, який поєднував у собі риси як меланхолійної, так і холеричної жінки. Зауважено на особливостях спілкування у родинному колі, з батьками, друзями, особливих підходах у стосунках із чоловіками. Закцентовано на ставленні письменниці до критики, питомій вазі самокритики, великій повазі та емпатії до рідного народу, українських звичаїв і традицій. Відзначено модерні тенденції еgо-тексту Ольги Кобилянської у вимірах нового часу, означеного в літературі як fin de ciecle, її творчі й особистісні враження та переживання в контексті переходової доби, що відкривала нові можливості для світотворення, реалізації особистості, зокрема, жіночих прав і свобод.
Ключові слова: дискурс, емансипація, фемінізм, самозвершення, самозростання.
Файли для завантаження
ЗавантажитиDOI: https://doi.org/10.17721/2520-6346.1(66).26-44