Присвячено з’ясуванню ступеню ідентичності літературного образу Григорія Сковороди реальній його постаті в поемі-симфонії П. Тичини й роману у прозі і віршах В. Поліщука. Обидва автори, діючи в межах художньої дійсності, інакшій, не тотожній довкіллю, подавали не копію філософа й поета, а власні інтерпретації, трактували його як текст, але накладали на нього особистісні й корпоративні (партійно-ідеологічні) матриці, які не завжди відповідали його сутності. Коли П. Тичина йшов до Г. Сковороди через музику, то В. Поліщук через наукову рецепцію. Давалися взнаки й обов’язкові соціологічні, класові алгоритми. Поставали авторські образи поета й філософа. Тому виникає питання про справжнього конкретно-історичного Г. Сковороду як тексту, який мав би підказати авторам адекватні коди прочитання його сутності hapax legomenon (лат.: річ або явище в одному екземплярі), коли б вони йшли від тексту (концепції), а не від себе. Інтрига ідентичності лишилася не розв’язана, філософ-поет і довкілля оперували (оперують) відмінними знаковими системами, завжди були й лишаються іншими, інакшими.
Ключові слова: ідентичність, типологічні ряди, hapax legomenon, екзистенціювання, духовні цінності, сковородинська символіка, декодування.
Файли для завантаження
ЗавантажитиDOI: https://doi.org/10.17721/2520-6346.2(63).88-98