Вступ. У статті проаналізовано три історичні романи відомої української письменниці Ольги Страшенко (1950–2015), що присвячені відповідно візантійській історії та цивілізації ХІІ ст., українській Гетьманщині XVIII ст. та відомій українській діячці кінця ХІХ – початку ХХ ст. Наталії Кобринській. Українська літературна критика зверталася лише до аналізу роману “Візантійські лукавець”, інші два твори охарактеризовано вперше.
Методи. У дослідженні застосовано культурно-історичний, порівняльно-історичний, дескриптивний і текстологічний методи аналізу пам’яток красного письменства.
Результати та висновки. Ольга Страшенко (1950–2015) – матір автора статті, відома українська письменниця, бібліотекарка, літературознавиця, перекладачка, працювала в різних жанрах красного письменства, але основним творчим доробком вважала власні три історичні романи – “Візантійський лукавець”, “Закохана імператриця” (Єлизавета Петрівна й Олексій Розумовський) та “Пані Наталя – баламутниця жінок” (художньо-документальний роман про Наталю Кобринську на тлі епохи).
Хронологічно першим із часу появи є “Візантійський лукавець” (2005–2006), над яким авторка наполегливо працювала впродовж 1988–1993 рр., а згодом він понад 10 років чекав свого видавця внаслідок економічної скрути. Події в романі розгортаються в другій половині ХІІ ст. у 1160–1180-х роках як на теренах Візантії, так і в Галицькій Русі та в Києві, під Вишгородом, у Дарниці, на Осокорках і Корчуватому (саме ці дві сюжетні лінії – “візантійська” та “україно-руська” – чітко вирізняються в багатоплановому творі). Передусім мовиться про Візантію часів правління останніх представників династії Комнінів (1081–1185) – імператорів Мануїла (1143–1180) та його двоюрідного брата-суперника в боротьбі за трон Андроніка Комніна (1182–1185), такого собі авантюриста ХІІ ст., людину алківіадо-нероно-візантійського складу, що повернувся в Константинополь після тривалого заслання, побувавши і в Галицькій Русі. Політичну діяльність Андроніка вирізняли два напрямки – демагогія і безжальний терор, саме він (майбутній “селянський цар”) запровадив проскрипційні списки “зрадників батьківщини” з указівкою на той вид страти, що їх чекала (і тут постають яскраві паралелі з політичними процесами сталінської доби).
У документально-пригодницькому романі “Закохана імператриця” (2009) – відгомін подій, які мали місце в середині ХVІІІ ст. – поїздка російської імператриці Єлизавети Петрівни в Україну 1744 р. та її стосунки з “нічним імператором” Олексієм Розумовським. А ще – європейські простори, де проходили битви Семилітньої війни (1756–1763), у якій змушені були брати участь і українські загони. Червоною ниткою роману проходить ідея відновлення Гетьманату, боротьба українців за свої права. Зображено гетьманів Данила Апостола (мав румунські коріння), Кирила Розумовського, Пилипа Орлика та його сина Григора Орлика, вельмож-чиновників Олексія Бестужева і Михайла Воронцова, майбутню “вовчицю на троні” Катерину, видатного вченого Григорія Сковороду, про якого й досі дискутують – хто він, цей мандрівник, – “філософ із народу”, патріот-українець чи людина планети, прообраз сучасного космополіта?
Перейнявшись яскравим образом Наталі Кобринської (1855–1920) ще зі своїх студентських літ під час навчання в Київському інституті культури (1968–1973), Ольга Страшенко написала дипломну роботу про діячку та її творчість на основі видання її творів 1958 р., згодом – повість “Пані Наталя –баламутниця жінок”, уривки з якої вже друкувались у жіночій газеті “Я, ти, ми” (1994), “Українська мова та література в школі” (1998); планувався вихід на кандидатську дисертацію у 1990-х рр. Набувши великий масив зібраного матеріалу, Ольга Страшенко розширила повість у рамки однойменного історико-біографічного роману (2013 р.), який має свою хронологічну фабулу: рідний дім Кобринської у Белелуї, одруження, удовина журба; поїздка з батьком (депутатом австро-угорського парламенту) до Відня, знайомство з передовими ідеями, насамперед феміністичними. І почалося життя, сповнене боротьби за жіночу рівноправність: написання творів, організація жіночого товариства руських жінок у Станіславі, різноманітні з’їзди, віча, подорожі.
Ключові слова: Ольга Страшенко, Візантійська імперія, Андронік І Комнін, Гетьманщина, Олексій Розумовський, Наталя Кобринська, феміністичний рух.
Файли для завантаження
ЗавантажитиDOI: https://doi.org/10.17721/2520-6346.1(66).74-101