Проаналізовано поезію одного з найбільш яскравих та цікавих етапів творчості найвідомішої української поетеси рубежу ХІХ–ХХ ст. – Лесі Українки – поезію кримського періоду. Лірику поетеси розглянуто з нових позицій прочитання поетичного й художнього тексту. Головна увага приділена поняттям “хронотоп”, “топос” як основним категоріям кристалізації образного світу літературного твору. Розкрито просторові панорами, здійснено інтерпретацію антитетичних та еквівалентних топосів, наявних у художніх картинах, в естетично-філософських пошуках вказаного періоду творчості поетеси.
Ключові слова: текст, картина світу, символ, топос, хронотоп.
Файли для завантаження
ЗавантажитиDOI: https://doi.org/10.17721/2520-6346.2(61).124-133