Проаналізовано поезію одного з найбільш яскравих та цікавих етапів
творчості найвідомішої української поетеси рубежу ХІХ–ХХ ст. – Лесі
Українки – поезію кримського періоду. Лірику поетеси розглянуто з нових
позицій прочитання поетичного й художнього тексту. Головна увага
приділена поняттям “хронотоп”, “топос” як основним категоріям
кристалізації образного світу літературного твору. Розкрито просторові
панорами, здійснено інтерпретацію антитетичних та еквівалентних
топосів, наявних у художніх картинах, в естетично-філософських пошуках
вказаного періоду творчості поетеси.
Ключові слова: текст, картина світу, символ, топос, хронотоп.
Файли для завантаження
ЗавантажитиDOI: https://doi.org/10.17721/2520-6346.2(61).124-133