Комплексно проаналізовано різноаспектні зв’язки поетичної творчості
Івана Франка і Лесі Українки з українським фольклором, висвітлено ідейноестетичні особливості опрацювання митцями народнопоетичних мотивів,
образів, символіки. Виявлено чинники ідейно-естетичних концепцій Івана
Франка і Лесі Українки та особливості актуалізації народнопісенних
традицій у контексті їхньої творчості, суспільних реалій та літературномистецького дискурсу доби. Окреслено жанрову, ідейно-тематичну й
поетичну палітри лірики Івана Франка і Лесі Українки, ознаки їхнього
літературного новаторства в опрацюванні фольклору. Художню практику
митців розглянуто на основі символічної теорії класичного психоаналізу та
культурологічного підходу, завдяки чому поетична творчість Івана Франка
і Лесі Українки потлумачена як художньо досконалий мовно-естетичний
знак національної культури.
Ключові слова: лірика, фольклор, жанр, цикл, ідейно-естетична концепція,
образ-концепт, символ, код.
Файли для завантаження
ЗавантажитиDOI: https://doi.org/10.17721/2520-6346.1(62).27-35