Ідеться про творчість Миколи Гоголя в репертуарі театру корифеїв (80-ті й пізніші роки ХІХ ст.). Зародження його базувалося на існуючих тоді двох-трьох п’єсах українських авторів: “Наталка Полтавка”, “Назар Стодоля” і “Запорожець за Дунаєм”. Для розширення свого репертуару корифеї – Іван Карпенко-Карий, Марко Кропивницький, Михайло Старицький та ін. – почали інсценізувати поетичні та прозові твори українських авторів. Найчастіше – Тараса Шевченка, а згодом і Миколи Гоголя. Автор розкриває особливості гоголівських сюжетів, які лягли в основу театрального репертуару корифеїв. Зосереджено увагу на специфіці драматичної творчості, на цензурних утисках української тематики в театральних виставах та художніх особливостях гоголівських творів. Ідеться переважно про інсценізацію повістей із циклу “Вечорів на хуторі біля Диканьки”, а також “Миргорода”, в якому вперше була опублікована історична повість М. Гоголя “Тарас Бульба”.
Ключові слова: історія драми, драматургія, театр, українська тематика, повісті М. Гоголя, театральна вистава, цензура, репертуар театру корифеїв.
Файли для завантаження
ЗавантажитиDOI: https://doi.org/10.17721/2520-6346.60.137-146