Розглянуто різні типи ономастичного словотворення у драматургії Марка Кропивницького: онімізацію, трансонімізацію й онімотрансонімізацію. Усі виявлені оніми означено терміном “літературна ономастика” або “поетоніми”. У контексті досліджуваних словотвірних процесів визначено такий поділ поетонімів: вітопоетоніми – назви об’єктів живої природи в художніх контекстах, зокрема найменування людей; топопоетоніми – назви географічних об’єктів у художніх контекстах; ідеопоетоніми – ідеоніми в художній літературі. Окрім зазначених словотвірних актів, наявний також суфіксальний спосіб творення імен та прізвищ і виявлено фонетичні зміни у коренях слів. Хоча ономастика творчості драматурга не є частотною і значною за кількістю, однак уповні репрезентує не тільки відомий ономастичний матеріал, а й суто авторське іменотворення.
Ключові слова: вітопоетонім, драмонім, ідеопоетонім, онімізація, онімотрансонімізація, поетонім, топопоетонім, трансонімізація.
Файли для завантаження
Завантажити DOI: https://doi.org/10.17721/2520-6346.60.226-233
Список використаної літератури
1. Белей Л. Українська літературно-художня антропонімія кінця ХVІІІ–ХХ ст.:
автореф. дис. ... д-ра філол. наук: 10.02.01. Ужгород, 1997. 48 с.
2. Калинкин В. Поэтика онима. Донецк: Юго-Восток, 1999. 409 с.
3. Карпенко Ю., Мельник М. Літературна ономастика Ліни Костенко.
Одеса: Астропринт, 2004. 216 с.
4. Карпенко Ю. Онімізація і трансонімізація як словотвірний акт. Шоста
республіканська ономастична конференція. Тези доповідей і повідомлень.
Одеса: ОДУ, 1990. С. 35–37. URL: http://karpenko.in.ua/wp-content/uploads/
2012/12/onimizac.pdf.
5. Карпенко Ю. Про літературну ономастику: міркування на базі твору
Ліни Костенко "Коротко – як діагноз". URL: http://karpenko.in.ua/wpcontent/uploads/2012/12/KARPENKO_UO.pdf.
6. Карпенко Ю. Пушкинский ономастикон "Повестей Белкина". Русское
языкознание. Киев: КГУ, 1981. Вып. 2. С. 80–86.
7. Кржижановский С. Поэтика заглавий. Москва, 1931. 21 с.
8. Кропивницький М. Твори в: 6 т. Т. 1. Київ: Держлiтвидав УРСР, 1958. 575 с.
9. Крупеньова Т. Функції власних назв у драматичних творах Лесі
Українки. Монографія. Одеса: Астропринт, 2004. 160 с.
10. Мержвинський В. Поетика заголовків драматичних творів Лесі Українки.
Слово і Час. 2007. № 2. С. 32–40.
11. Михайлова О. Прецедентні імена з античних міфів в ономастичному
просторі роману Ліни Костенко "Записки українського самашедшого". Studia
linguistica. 2011. С. 154–159.
12. Новіков А. Творчість Марка Кропивницького в рецепції Івана Франка.
Лiтератури свiту: поетика, ментальнiсть i духовнiсть. 2019. Вип. 13.
C. 130–137.
13. Нямцу А. Поэтика традиционных сюжетов. Черновцы: Рута, 1999. 176 с.
14. Подольская Н. Словарь русской ономастической терминологии. Москва:
Наука, 1988. 192 с.
15. Суперанская А. Общая терминология. Вопросы теории. Москва:
Едиториал УРСС, 2003. 248 с.
16. Торчинський М. Структура онімного простору української мови:
монографія. Хмельницький: Авіст, 2008. 550 с.
17. Цілина М. Оніми в романі П. Куліша "Чорна рада". Літературознавчі
студії: Збірник наукових праць / КНУ імені Тараса Шевченка. Київ: ВПЦ
"Київський університет", 2020. Вип. 1(59). С. 219–227.
18. Цілина М.М. Ономастичний простір поезії Олеся Гончара.
Літературознавчі студії: Збірник наукових праць / Київський національний
університет імені Тараса Шевченка. Київ: ВПЦ "Київський університет",
2019. Вип. 1(54). С. 286–293.