Мета статті полягає у визначенні тих особливостей художнього стилю М. Вінграновського, втілених у прозових творах, які співвідносні із прикметними рисами химерної прози. Об’єктом дослідження виступає повість М. Вінграновського “Манюня”, а предметом дослідження є реалізація прикметних ознак химерної прози у творі українського письменника. Виокремлюються характерні особливості химерної прози, такі як: умовність зображення, що дозволяє поєднувати різні ракурси об’єктивного відтворення дійсності з позицій художньої перспективи і суб’єктивного світовідчуття; змішування різних планів художньої реальності з погляду матеріалістичного (що виражається у формуванні визначених об’єктів, процесів, ситуацій тощо) та ідеалістичного (що постає у вигляді вигаданого, уявного, непізнаного тощо) втілення; багаторакурсність художнього зображення, яка виявляється в об’єктивації світосприйняття різних персонажів. Особливу увагу приділено таким ознакам прози М. Вінграновського як поетичність і філософія, що передбачають відображення внутрішніх станів як домінанти художнього зображення; внутрішнього світу персонажа, який характеризується духовним і душевним багатством, піднесеністю, внутрішньою глибиною й масштабністю, який створює / перетворює реальність. У повісті “Манюня” письменник формує такий багатошаровий художній світ, який органічно поєднує різні виміри зображення (об’єктивної і суб’єктивної реальності, уявної, вигаданої та сфантазованої дійсності) у єдину цілісність. Внутрішні враження і відчуття героя є факторами організації сюжету. Сприйняття автора формує простір, у якому видозмінюються усі образи, процеси, ситуації, які безпосередньо чи опосередковано потрапляють у його поле зору. У залежності від сутності явищ, які сприймає герой твору, зображення набуває гротескного, сюрреалістичного, іронічного, фантастичного характеру.
Ключові слова: художня умовність, фантастика, сюрреалізм, психологізація, химерна проза.
Файли для завантаження
ЗавантажитиDOI: https://doi.org/10.17721/2520-6346.1(64).7-14