Порушено проблему достатньо не з’ясованої в українському літературознавстві “химерної прози”, яка має низку суперечливих визначень. Спираючись на традицію сміхової культури, О. Стороженка, П. Куліша, експериментальної прози 20-х років, започаткована романом “Козацькому роду нема переводу, або ж Мамай і Чужа молодиця” О. Ільченка, формована в 70-ті роки під час “генерального погрому”, вона виявила пасивний протест проти засилля “соцреалізму”. Її прихильники, лишаючись в межах офіційного напряму, знаходили в ньому, як і поети натурфілософи, ніші, недосяжні для “политики партії в галузі художньої літератури”, писали твори з відмінними жанрово-стильовими характеристиками, поєднаними прийомом умовності, фольклорною інтертекстуальністю, театральністю, лірико-романтичною традицію, характерними “міфологічною” домінантою, міфемною семантикою. “Химерну прозу” треба розглядати як захисну реакцію на “виробничу”, “колгоспну”, “воєнну”, дидактичну імітатлітературу, експериментальним майданчиком нової епіки. Її специфіка розглядається на прикладі дилогія “Лебедина зграя” і “Зелені млини” В. Земляка, яка теж не підлягає дефініюванню. Тому актуальними лишаються попередні про предмет літературознавчого дослідження, власне пролегомени.
Ключові слова: пролегомени, “химерна проза”, “химерний роман”, сміхова культура, умовність, ґротеск, театральність, міфемна семантика.
Файли для завантаження
Завантажити DOI: https://doi.org/10.17721/2520-6346.1(64).69-80
Список використаної літератури
1. Бернадська Н. І. Український роман: теоретичні проблеми і жанрова
еволюція. К. : Академвидав, 2004. 368 с.
2. Білий О. В. Літературний герой у контексті історії. К.: Наукова думка.
1980. 120 с.
3. Брюховецький В. Не садами Семираміди… // Дніпро. 1981. Ч. 2. С. 141–147.
4. Горнятко-Шумилович А. Й. Твори Валерія Шевчука як різновид "химерної"
прози. Л. : Каменяр, 1999. 34 с.
5. Зборовська Н. Код української літератури. Проект психоісторії новітньої
української літератури. К.: Акамдевидав, 2002. 502 с.
6. Історія української літератури ХХ століття: У 2 кн. [за ред. В. Дончика].
К. : Либідь, 1995. Кн. 2. Ч. 2. 509 с.
7. Козачук Н. В. Поетика української інтелектуальної прози 1960–90-х рр. :
дисерт. … докт. філол. наук. Івано-Франківськ, 2007. 211 с.
8. Кравченко А. Химерний роман і фольклор / Радянське літературознавство.
1982. Ч. 4. С. 57–62.
9. Кравченко А. Художня умовність в українській радянській прозі. К. :
Наукова думка, 1988. 128 с.
10. Куриленко Д. В. Жанрово-стильова поліфонія прози кін. 50–70-х рр.
ХХ ст. (на прикладі роману О. Ільченка "Козацькому роду нема переводу, або ж
Козак Мамай і Чужа Молодиця", дилогії В. Земляка "Лебедина зграя" та "Зелені
Млини"): дисерт. … канд. філол. наук. К., 2017. 217 с.
11. Мовчан Р. Ще раз про Миколу Хвильового, або Hovo Ludens в українській
прозі 20-х років. / Українська мова і література в середніх школах, ліцеях,
гімназіях. 2003. Ч. 3. С. 39–55.
12. Новиченко Л. Стильові складники багатства сучасної прози // Дніпро.
1981. Ч. 7. С. 137–143.
13. Павлишин М. Канон та іконостас: Літературно-критичні статті. К. : Час,
1997. 447 с.
14. Підопригора С. В. Романний триптих "Вогненні стовпи" у жанровій
системі історичної прози Романа Іваничука : дисерт. … канд. філол. наук.
Миколаїв, 2006. 218 с.
15. Погрибный А. Мода? Новация? Закономерность? О "химерном" жанре
в украинской прозе // Литературное обозрение. 1980. № 2. С. 24–28.
78
16. Погрібний А. Сучасний стиль: вдумливість пошуку і підступність моди
// Вітчизна. 1984. Ч. 12. С. 145–153.
17. Покальчук Ю. Традиції Гоголя і "магічний реалізм" / Юрій Покальчук
// Вітчизна. 1984. Ч. 4. 187–192.
18. Сподарець В. До питання про "образ світу" української химерної прози
/ Міжнародний конгрес україністів. Одеса, 26–29 серпня 1999. Літературознавство.
Кн. 2.: Доповіді та повідомлення. К., 2002. С. 270–271.
19. Юрчук О. У тіні імперії: Українська література у світлі постколоніальної
теорії. К. : ВЦ "Академія", 2013. 224 с.