Присвячено дослідженню особливостей реінтерпретації прозових творів Михайлом Старицьким у п’єсах для збагачення репертуару театру корифеїв. Увагу зосереджено на висвітленні авторської літературної комунікації, яка вирізняється залученням етнографічних, побутових, фольклористичних знахідок, показом історії у новому ракурсі, несподіваними сюжетними видозмінами, пов’язаними з видовищністю вистави та українським менталітетом, психологізмом і висвітленням внутрішнього конфлікту. Досліджено формальні та змістові складники творів, зокрема проблематику художніх текстів, характеристику персонажів і дійових осіб, специфіку текстової організації (виклад, вкраплення паремій та пісенних вставок, сугестивність), роль зображально-виражальних засобів (контраст, градація, символ, антитеза, паралелізм). З’ясовано риси ідіостилю автора.
Ключові слова: драма, драматичний етюд, реінтерпретація, менталітет, психологізм, градація, внутрішній конфлікт.
Файли для завантаження
ЗавантажитиDOI: https://doi.org/10.17721/2520-6346.60.210-219