У 20-х роках 20 ст. Україна входила до загальноєвропейського та світового культурного простору, про що свідчить головні літературні події того часу. Після 1930-х років цей процес був зірваний через репресії інтелігенції і не відновлювався на довгі роки. У 1913 р. Рабіндранат Таґор стає першим неєвропейським Нобелівським лавреатом з літератури, і перші переклади його творів були здійснені різними європейськими мовами, що проклав шлях до розвитку індології як напрямок
сходознавства. Людмила Старицька-Черняхівська була активно задіяна у цей літературний процес. Стаття аналізує рецензію Людмили Старицької-Черняхівської на книгу перших перекладів ліричних віршів Рабіндраната Таґора українською мовою Юрія Сірого (Тищенка) “Садовник” 1918 р., після виходу книги у світ. Аналіз цієї рецензії здійснена вперше з погляду літературної критики. У процесі порівняння з іншими двома рецензіями того часу на цю ж книгу, було розкрито надзвичайно високий професіоналізм, глибокі знання науки та мистецтва перекладу поезії Людмили Старицької-Черняхівської та її блискучу літературну критику. У статті також йдеться про мовознавчі, історичні та сходознавчі аспекти роботи рецензентки, які мають велике значення для розвитку мистецтва перекладу, для вивчення спадщини Таґора або Таґоріани, в Україні. Попри негативну оцінку та суворої критики з боку Людмили Старицької-Черняхівської, перші переклад історичний, рецензія також історична, бо вона аналізує перші переклади Таґора і є внеском до розвитку напрямку сходознавства.
Ключові слова: Людмила Старицька-Черняхівська, рецензія, літературна критика, Рабіндранат Таґор, Юрій Сірий, переклад поезії, Таґоріана, сходознавство.
Файли для завантаження
ЗавантажитиDOI: https://doi.org/10.17721/2520-6346.2(65).62-75