Досліджено історико-літературні та театрознавчі публікації І. Франка, присвячені життю і творчості І. Карпенка-Карого. Висвітлено, як розвивалося розуміння І. Франка драматургії письменника. Відповідно до змісту його рецензій, оглядів тощо розкрито індивідуальний внесок І. Карпенка-Карого у розвій системи жанрів, удосконалення персоносфери і технічних засобів драматичного моделювання дійсності, поєднання реалізму й романтизму в літературі кінця ХІХ – початку ХХ ст. Наголошується, що осмислення вченим спадщини драматурга, справедливо зарахованого ним до cвiточів національного мистецтва, велось у тісному зв’язку з театральним життям України, супроводилося встановленням канону майстрів драматургії та випередило час наближенням до засад рецептивної естетики і поетики, інших сучасних методологій.
Ключові слова: література, мистецтво театру, реалізм, композиція, драма, комедія, психологізм, протаґоніст, драматург-новатор, утиски цензури, корифей.
Файли для завантаження
ЗавантажитиDOI: https://doi.org/10.17721/2520-6346.60.186-199