Досліджено особливості публіцистично-есеїстичної та літературознавчої перцепції постаті та творчої спадщини Лесі Українки у працях доктора філософії Романа Олійника-Рахманного (1918–2012). Висвітлено, як розвивалося авторське розуміння поезії і драматургії письменниці у контексті її доби та сприяло прогресу нації й української літератури модерної доби. Відповідно до змісту стотей та есе Романа ОлійникаРахманного розкрито систему його поглядів на світогляд, політичні й естетичні переконання, коло мотивів і образів у творчості Лесі Українки, насамперед в її громадянській ліриці, її мистецький перегук із В. Стефаником, М. Вороним, М. Філянським та ін. Наголошено на вагомомому значенні індивідуального внеску поетеси в розвиток культурно-політичної самобутності нації і її художньої творчості, у подоланні синдрому сервілізму та рабства духу.
Ключові слова: література перцепція, есеїстика, жанр, пафос, патріотизм, лірика, новаторство.
Файли для завантаження
ЗавантажитиDOI: https://doi.org/10.17721/2520-6346.2(61).112-123