Створення фільму – складний процес синтезу багатьох власне мистецьких і суто технічних чинників. Проте найважливішим серед них є творчий діалог між сценаристом і режисером. Саме вони відповідають за формування історії, добір персонажів і загальне бачення кінотвору, і саме їхня співпраця може перевершити, або ж навпаки порушити початкові інтенції. Коли ж ідеться про фільми за мотивами, то барви згущуються, адже на кону стоїть адекватне прочитання першооснови, яке часто виявляється лише однією з можливих інтерпретацій.
У статті проаналізовано кіносценарні здобутки і втрати творчого полілогу трьох митців: Василя Земляка, Івана Миколайчука і Володимира Денисенка у роботі над фільмами “Вавилон ХХ” та “Совість”.
Ключові слова: творчий діалог, літературна першооснова, кіносценарій, фільм, кіноінтерпретація, ідеологічна цензура, мистецькі алюзії.
Файли для завантаження
ЗавантажитиDOI: https://doi.org/10.17721/2520-6346.1(64).115-123