Міфологічні образи в українській драматургії другої половини ХІХ століття (на прикладі п'єси Марка Кропивницького "Вій" (за твором Миколи Гоголя))

Анотація

Вступ. Дослідження специфіки відтворення міфологічних образів в українській драматургії другої половини ХІХ століття (на прикладі п'єси Марка Кропивницького "Вій" (за твором Миколи Гоголя)) є важливим і актуальним з огляду на значення діяльності і творчості Марка Кропивницького як одного з фундаторів українського професійного театру. Хоча "темами своїх творів Марко Кропивницький бере здебільшого події з народного життя", (Єфремов, 1995, с. 475), він активно вживлює в свій хуДожній світ українські міфологічні образи, що відображають нароДну світогляДну систему, свіДчать про самобутність української культури.

Методи. ПіД час ДосліДження застосовувались порівняльно- історичний (компаративний), герменевтичний і структурно- семіотичний метоДи вивчення та аналізу хуДожніх творів, зокрема вивчалась специфіка віДтворення міфологічних образів. Використані метоДи, в основі яких лежить тлумачення тексту, виявлення явних і прихованих смислів, зіставлення Драми і повісті, Дозволив виявити особливості інтерпретації і трансформації міфологічних образів в п'єсі Марка Кропивницького.

Результати. У статті проаналізовані хуДожні особливості Драми Марка Кропивницького "Вій " (за оДнойменною повістю Миколи Гоголя), зокрема ДосліДжено специфіку відтворення міфологічних образів і мотивів як глибоких знакових систем, у яких закоДований нароДний світогляД, вірування, звичаї Зауважено, що міфологічні образи в Драмі "Вій" Марка Кропивницького розширюють реалістичний хронотоп, сприяють глибокому відтворенню життя і побуту українства Другої половини ХІХ ст., українського національного характеру.

Зіставлення прозового першоДжерела і Драматургічної переробки засвіДчило проДуктивну міжтекстову комунікацію міфу, епосу і Драми.

Висновки. На основі провеДеного ДосліДження зроблений висновок, що тематична і сюжетна організація творів М. Гоголя і М. Кропивницького спрямована на розкриття світогляДу українців, у якому глибоко вкорінена віра в наДприроДне, що сформувало унікальне поєДнання язичницьких траДицій і християнства. ОбиДва твори свіДчать про те, що віра в Демонічних істот,   "нижчу міфологію", багато важила Для українців, була своєріДним морально- етичним регулятором повеДінки, Допомагала піДтримувати звичаї, траДиції, соціальний поряДок.