Платон і Григорій Сковорода: системність і гуманізм

Анотація

Проблема ідеального суспільства та ідеальної держави цікавила людство у всі часи – від античності до сьогодення. Праці грецького філософа Платона свідчать, що вже у п'ятому столітті до нашої ери була створена концепція справедливої держави, де кожна людина виконуватиме свою роботу й буде жити щасливо. Ідеї Платона стали популярними в західній Європі й уже в XVI–XVII ст. з'явилися утопічні твори, де був змальований вигаданий неіснуючий світ людей, в якому є цілком досяжним людське щастя, обов'язковою передумовою якого є праця за покликанням. Подібну цілісну філософську концепцію у XVIII ст. створив український філософ Г. Сковорода. Ідея праці за покликанням стала основоположною для його філософії. Розвитком концепції стала так звана "горня республіка", де всі люди здобували свій хліб працюючи за покликанням і згідно зі своїми природними нахилами. Крім античних джерел філософ використовував Біблію, яку вважав окремим ідеальним світом, за зразком якого треба жити всім людям. Основними засадами гармонійної ідеальної держави Г. Сковорода вважав любов, спільну власність, всезагальна рівність та республіканське правління. Проте він розумів, що досягнути такого рівня за сучасного йому розвитку людства неможливо, тому його "республіка" мала підлягати особливим "космічним" законам.