Статтю присвячено студіюванню специфіки малої прози Івана НечуяЛевицького. Увагу зосереджено на дослідженні генології письма, зокрема розмаїтті малих епічних форм, презентованих спадщиною письменника. Висвітлено авторську рецепцію, інтерпретацію та реінтерпретацію жанрів, простудійовано проблематику і тематику прозописьма, виокремлено художні зображально-виражальні засоби, визначено варіативність постаті наратора. Встановлено риси ідіостилю письменника (реалізм, імпресіоністичні елементи; поєднання домислу і вимислу, автоалюзії, сенситивність, кольоросимволіка, інтертекстуальні вкраплення).
Ключові слова: генологія, казка, легенда, оповідання, замальовка, гумореска, байка, нарис, нотатки.
Файли для завантаження
ЗавантажитиDOI: https://doi.org/10.17721/2520-6346.3(57).173-186