Домінанти прози Максима Рильського

Анотація

Вступ. Максим Рильський відомий широкому загалу передусім завдяки поетичній спадщині. Літературознавці й мистецтвознавці заслужено високо цінують його науково-популярні студії, перекладачі занурюються у неперевершені зразки з різних мов, теоретичні та практичні матеріали. Проте поза увагою залишається прозова творчість. Невелика кількість художніх текстів направду є цікавою не лише завдяки стильовому синтезу і змістовому наповненню, авторським знахідкам та виражально-зображальним засобам, але й важлива для розуміння світоглядних орієнтирів митця, у дослідженні особливостей ідіостилю.

Методи. У роботі використано філологічний, інтертекстуальний та біографічний методи літературознавчого дослідження.

Результати. У художній прозі Максима Рильського порушено актуальні й позачасові теми. Автор послуговується продуманими посвятами й інтертекстуальними вкрапленнями, домислом і вимислом, рефлексіями й описом, влучними художніми засобами та вказівними назвами, які допомагають розкрити характери та мотивацію персонажів, пришвидшити або сповільнити темпоритм оповіді чи розповіді, показати спектр від гумору до сарказму, від комедії до драми і трагедії, викликати в реципієнтів асоціації завдяки багаторівневим та полісемантичним символам, увиразнити палітру відчуттів і почуттів, розширити або звузити хронотоп, акцентувати лейтмотив і підтекстові домінанти твору, спонукати читача до роздумів та самопізнання без моралізаторства.

Висновки. Максим Рильський - талановитий прозаїк, який розкрив у малих епічних формах специфіку індивідуального стилю, показав себе, свої болі, сумніви, переживання, радості, миті щастя і розпачу, представив бачення буття і ролей індивіда, котрий впливає чи підпорядковується оточенню, що згодом перетворюється на символічну візію соціуму і світу. Прозові твори письменника містять чимало автобіографічних деталей, спогадів і зізнань, які складають цілісну сповідь-полілог із реципієнтами.